Коли вихованець одеського футболу та нападник "Чорноморця" Ігор Бєланов наприкінці 1984 року зібрався до Києва, радянська преса, як завжди при переходах відомих гравців до Києва, вибухнула багатоколоночними гнівними статтями. Наприкінці однієї з них стверджувалося приблизно таке (близько до тексту, недослівно): "Ми не проти переходів. Але тільки таких, які йдуть на користь футболу. Від переходу ж гравця з команди, яка посіла 4-е місце, в команду, що посіла 10 -е місце, користі не може".

Ігор Бєланов із "Золотим м'ячем" найкращого футболіста Європи Джерело фото - "Сто років російському футболу", Москва, 1997

   Формально радянські журналісти, звичайно, мали рацію. Одеський Чорноморець досяг другого результату у своїй історії, лише одне очко не дотягнувши до другої у своїй історії "бронзи". Київське Динамо ж переживало кризу, зміну поколінь, і зайняло найгірше своє місце за останні тридцять з лишком років.
   Проте вже найближчі два роки покажуть, що користь від переходу все-таки була. Пройде всього два роки, і та ж московська преса на всі уста вихвалятиме найкращого футболіста Європи - Ігоря Бєланова. А одеський Чорноморець, не в образі йому буде сказано, покине вищу лігу.
   А починав Бєланов у Києві не надто вражаюче. Якщо не сказати навпаки: він просто загубився. Як на тренуваннях, де він останнім вдавався кросів. Так і в матчах, де перший свій гол він забив лише у 6 своїй грі в чемпіонаті. Натомість з цього часу він став забивати практично в кожному матчі. У 11-му турі в "радянському дербі" проти московського Спартака Ігор забив аж два м'ячі і отримав запрошення до збірної СРСР.
   У збірній у Бєланова спочатку не склалося. Та й сама збірна Малофєєва грала дуже натужно та нестабільно. Ігор стартував виходом на заміну у матчі проти швейцарців (4:0), а у стартовому складі вийшов у матчі проти датчан (2:4), після якого був звинувачений у боягузті та інших гріхах. Хоча дуже старався і неодноразово намагався втекти у свій улюблений відрив. Категоричний Малофєєв наступного разу запросив Бєланова до збірної лише через рік - начебто послугу зробив: Ігор до цього часу вже став європейською зіркою, лідером нападу київського Динамо та володарем Кубка Кубків. Але раптово звернений з корабля, що потопає, збірний погляд на киян не врятував Малофєєва: напередодні чемпіонату світу його місце зайняв Лобановський.
   Блискучі виступи Беланова в Кубку Кубків 1986 року, на чемпіонаті світу в Мексиці та в осінньому матчі на "Парк де Пренс" проти чемпіонів Європи - французів - схилило чашу терезів читачів "Франс Футболу" на користь Ігоря. Хоча того сезону в Європі не було яскраво вираженого лідера, а було кілька приблизно рівних за силою гравців - перш за все, Беланов, англієць Лінікер, іспанець Бутрагеньо, датчанин Ларсен-Елк'яєр, француз Аморо, Олександр Заваров...
   Треба сказати, що вибір Європи на користь Бєланова досить здивував радянських уболівальників та фахівців. Найкращим гравцем СРСР та України було обрано Заварова. Так уже вийшло: Заваров найбільше виявив себе в ході сезону в цілому, а Бєланов - саме на міжнародному рівні. Сам Заваров в анкеті "Франс Футболу" поділив 6-7 місця з валлійцем з "Ліверпуля" Іаном Рашем.
   Ігор став і першим і єдиним радянським футболістом, який зробив хет-трик у матчі фінальної частини чемпіонату світу. На жаль, цей хет-трик не врятував збірну СРСР від поразки у матчі з Бельгією.
   Бєланов запам'ятався своєю стрімкою стартовою швидкістю, за що його називали Ракетою. Запам'ятався він також і своїми ефектними голами головою: при його невеликому зростанні!
   На жаль, наскільки стрімким був зліт Бєланова, так швидко і згасла його зірка. Ще років зо два він тримався на високому рівні, виступав за збірну, став віце-чемпіоном Європи, але на свій рівень 1986 року вже так і не вийшов. Голов у міжнародних матчах почав забивати дуже мало: у київському Динамо на перший план висунулися інші зірки – Протасов, Михайличенко, той же Заваров. У фінальному матчі чемпіонату Європи 1988 року Ігор не забив пенальті, хоча до цього вважався штатним пенальтистом. Але, незважаючи на малу кількість забитих голів, Бєланов у командній грі був, як і раніше, на високому рівні.
   Від'їзд до менхенглабахської Борусії остаточно зламав йому кар'єру: тодішній рівень цього клубу явно не відповідав потенціалу Бєланова та деяких його партнерів. Але...

     Золотий м'яч Ігора Бєланова 1986

     Стрімким був зліт у європейську еліту в Ігоря Бєланова. Лише 1985 року у віці 25 років Ігор опинився у київському "Динамо", зіграв перші свої матчі у єврокубках та збірній країни.тремительным был взлет в европейскую элиту у Игоря Беланова. Только в 1985 году в возрасте 25 лет Игорь оказался в киевском "Динамо", сыграл первые свои матчи в еврокубках и сборной страны.
     Саме на міжнародній арені й блиснув Бєланов 1986-го в той час, як найкращим футболістом СРСР та України було визнано Заварова.менно на международной арене и блеснул Беланов в 1986-м в то время, как лучшим футболистом СССР и Украины был признан Заваров.
     Можна виділити три основні складові успіху Бєланова. Перша - це виграш із київською командою Кубка Кубків, де Ігор відзначився 5 голами у 9 матчах. Друга – блискучий виступ на чемпіонаті світу в Мексиці, хет-трик у ворота бельгійців. І третя - осінній матч на "Парк де Пренс" проти чемпіонів Європи - французів, де Бєланов також відзначився голом.
     Ігор справив на європейців незабутнє враження своїм стартовим ривком, за який його ще називали Ракета, та своїм ударом.